Важко знайти слова, коли війна щодня забирає найдорожчих.
Коли додому повертаються не з перемогою, а «на щиті». Коли замість довгоочікуваних зустрічей — молитва, сльози й невимовний біль у серцях рідних…
Сьогодні Згурівська громада попрощалася з Олегом Івановичем ВЕЛЬГУНОМ — жителем села Пасківщина, Захисником України, який віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.
Громада зустріла свого Захисника у тривожному мовчанні, навколішки, з державними прапорами та квітами, з глибокою вдячністю і болем, якого не вмістити в жодні промови — за його останній бій і незламну вірність Україні.
Безжальна війна вирвала з родинного кола найдорожчу людину, зруйнувавши мрії, які ще вчора здавалися такими близькими й здійсненними. У ту мить, коли зупинилося його серце, зупинилися й плани на спільне завтра: недописані розмови, недожиті радощі, недосяжені вершини, які ще мали бути підкорені разом. І тепер замість майбутнього, яке будувалося любов’ю й надією, — тиша, що болить, і пам’ять, яка тримає його образ живим у серцях тих, хто не встиг сказати найважливіше.
Дивитися в очі матері, рідним і близьким Олега сьогодні надзвичайно важко — у них застиг той біль, для якого не існує слів і втішних фраз. Жодні слова не здатні зменшити втрату сина, батька, друга, побратима — людини, у якої попереду мало бути життя. Його шлях мав продовжитися, але війна безжально обірвала його, залишивши після себе лише тишу й порожнечу там, де мало бути майбутнє.
Кожна така втрата — це не просто сумна звістка, а зламані долі, недосяжне завтра і мрії, які так і не встигли здійснитися. Це біль, що торкається не лише родини, а й усієї громади та країни, назавжди залишаючись у серцях тих, хто любив, чекав і пам’ятатиме Олена.
Рідне село зустріло свого Героя болем і невимовною тугою: кожен крок цієї останньої дороги відлунював у серцях людей, які не стримували сліз і скорботи. Спільна молитва, що лунала над селом, ніби єднала всіх присутніх у спільному горі, огортаючи тишею та шаною пам’ять про Захисника.
Пасківщина сьогодні проводжала не просто свого земляка — вона прощалася з Героєм, чия мужність і любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом для прийдешніх поколінь.
Пам’ять про Олега житиме доти, доки б’ються серця його рідних, побратимів і односельців — у кожному, хто знав його, вона відлунюватиме вдячністю, шаною і тихим сумом.
Вічна пам’ять і слава Герою України…
