Вічна слава і пам’ять Олександру Коваленку
Війна приносить випробування, які здаються понадлюдськими, особливо тоді, коли надія на повернення рідної людини живою розтягується на довгі місяці та роки болісної невідомості. Жити між вірою та страхом, чекати звістки й не втрачати надії — це тяжкий тягар, який щодня доводиться нести родинам наших Захисників.
Сьогодні ця тривала тиша та виснажливе очікування для нашої громади завершилися гірким болем останнього прощання — ми провели останньою земною дорогою КОВАЛЕНКА Олександра Миколайовича, мужнього воїна, нашого земляка та вірного сина України.
Олександр довгий час перебував у списках зниклих безвісти. Це особливе пекло для рідних, де надія щодня бореться з реальністю, де ти засинаєш і прокидаєшся з одним і тим самим запитанням. Сім’я пройшла шлях, який неможливо описати словами: виснажливі пошуки, віра в диво, сотні безсонних ночей. Проте серпень 2024 року став межею, за якою надія згасла — під час виконання бойового завдання поблизу села Михайлівка, що на Покровському напрямку, Олександр прийняв свій останній бій.
Схиливши голови у жалобі та стаючи навколішки, жителі громади зустрічали та проводжали Захисника, який повернувся “на щиті”. Разом із молодим життям Олександра обірвалися його мрії, плани та сподівання на майбутнє, яке мало бути довгим і щасливим. Він мав жити, радіти життю, разом з дружиною ростити сина, турбуватися про батьків та будувати власне майбутнє, але війна безжально забрала у нього найдорожче — життя.
Немає таких слів, які могли б полегшити біль рідних, адже втрата найдорожчої людини залишає рану, що ніколи не загоїться. У цей важкий час ми щиро розділяємо скорботу разом із сім’єю Олександра, підтримуємо її у горі та схиляємо голови перед великою жертвою, яку заплатила ця родина за свободу та незалежність України.
Сьогодні Герой повернувся додому — у рідне село Черевки, де народився, зростав, робив свої перші кроки та де минули його дитячі й юнацькі роки. Саме тут, на рідній землі, у колі рідних, близьких, друзів, побратимів та односельців, Олександра провели в останню дорогу та навіки поховали у рідному краї, який він любив і який захищав до останнього подиху.
Щирі співчуття рідним, близьким і друзям Героя. Нехай світла пам’ять про Олександра назавжди живе у наших серцях, а Господь дарує йому вічний спокій.
Світла та вічна пам’ять Захиснику України…
