Герої йдуть… біль залишається…
Сьогодні Згурівська громада у глибокій скорботі провела в останню земну дорогу свого земляка, мужнього захисника України — Бондаренка Олега Анатолійовича.
Весна лише починає пробуджувати землю після довгої зими, та для нашої громади цей день сповнений не світлом, а болем. Болем від втрати людини, яка віддала найцінніше — власне життя — за нашу свободу та майбутнє.
Олег Бондаренко став до лав захисників, щоб боронити рідну землю, щоб його діти могли жити під мирним небом. На жаль, жорстока війна обірвала його життя, залишивши глибоку рану в серцях усіх, хто його знав.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими, сусіди, жителі громади — усі, хто відчував, що цього дня не можна залишатися осторонь. Люди зі сльозами на очах схиляли голови перед мужністю воїна, який віддав своє життя за Україну.
Найважчий біль сьогодні переживає родина Героя. У Олега залишилися дружина та двоє дітей, для яких він був опорою, захистом і люблячим батьком. Для них ця втрата — невимовна рана, яка ніколи не загоїться. Він більше не обійме своїх дітей, не скаже теплих слів дружині, не повернеться до рідного дому.
Жителі громади провели захисника в останню дорогу коридором пошани, віддаючи шану його мужності, відданості та жертовності. Кажуть, Герої не вмирають… Вони залишаються у наших серцях, у пам’яті рідних, у тих дорогах, якими ходили, у тих домівках, де їх чекали.
Та найболючіше те, що вдома його й далі чекатимуть найдорожчі … чекатимуть того, хто вже ніколи не переступить рідний поріг.
Світла пам’ять про Олега житиме у серцях усіх, хто його знав. А біль цієї втрати назавжди залишиться тихою раною у серці громади.
Спочивай з миром, наш Захиснику…
