Битва – заради України. Війна – наша болюча реальність…
Щодня війна забирає найдорожче — людські життя. Вона не рахується з віком, мріями чи планами на майбутнє. Вона вириває з життя тих, у кого воно лише починалося…
Сьогодні Згурівська громада з глибоким сумом і болем провела в останню земну дорогу свого Захисника — КОЛОДІЯ Євгенія Олександровича, 20-річного навідника десантно-штурмового відділення Збройних Сил України.
Тривалий час Євгеній вважався безвісти зниклим. Його чекали. За нього молилися.
Жили надією, що він повернеться живим.
Але війна обірвала ці сподівання…
Євгеній повернувся додому «на щиті».
Він був зовсім юним — звичайним хлопцем із мріями й планами, з цілим життям попереду.
Та коли Батьківщина покликала, він став воїном, він став на захист України, нашого права жити на своїй землі.
Віддати шану Герою прийшли рідні, друзі, побратими, односельці та небайдужі жителі громади. Люди ставали на коліна, схиляли голови, мовчки молилися.
Останній шлях Євгенія проліг через сльози, молитви й тишу, що голосніше за слова говорила про спільний біль.
Кожен загиблий - це глибокий біль для всіх нас. Наші янголи, які повертаються додому на щиті - найбільша наша скорбота.
Нині ще один синьо-жовтий стяг замайорів над свіжою могилою…
Вічна та світла пам’ять тобі, Воїне! Герої не вмирають!
