Сьогодні Згурівська громада з невимовним болем зустріла свого Захисника — воїна Юрія ДРОБУША
Сьогодні Згурівська громада з невимовним болем зустріла свого Захисника — воїна Юрія ДРОБУША. Того, на якого чекали… Того, кого шукали поглядом серед доріг і надій. Чекали живим. А він повернувся — «на щиті». Та тепер він тут, з нами, на рідній землі.
Згурівська громада вийшла зустрічати свого Захисника. Люди ставали на коліна, схиляли голови й мовчки плакали. Юрій Дробуш востаннє повернувся додому — до оселі, яка так його чекали. Туди, де його мали зустріти живим…
Найважче сьогодні — його батькам. Вони чекатимуть його решту свого життя, але він більше не прийде… Біль батьків не минає — він залишається назавжди. Невимовно боляче брату… Тому, з яким ділили дитинство, сміх і мрії. Тому, який завжди знав — брат поруч, брат підтримає.
Тепер у їх серці — тиша, що кричить,
і любов, яка сильніша за смерть.
Остання дорога Юрія додому, до Храму, до місця вічного спочинку… Останній шлях серед рідних людей, сліз і молитви.
Сьогодні плакала вся громада.
Бо ми втратили не просто воїна —
ми втратили сина України, частину нашої спільної душі.
Світла пам’ять тобі, наш Герою.
Ти віддав своє життя, захищаючи рідну землю, кожного з нас, наше право жити під мирним небом. Ти повернувся додому. Не так, як мріяли. Але з честю. І тепер ти навіки — в наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій землі.
Розділяємо скорботу родини, близьких і всіх, хто знав Юрія ДРОБУША. У молитві схиляємо голови перед його жертовністю та мужністю.
Вічна слава Герою. Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведних.
Герої не вмирають.
