Горе приходить без попередження…
Горе приходить без попередження… Воно не відпускає, перетворюючи кожен день на випробування. Коли йдуть найдорожчі — світ навколо руйнується. Звичні речі стають чужими, звуки набувають гіркого відлуння, навіть тиша ріже серце. Тяжке горе увірвалося до ще однієї української родини. Сьогодні Згурівська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, жителя с. Мала Супоївка Олександра Яковича Акермана.
Від минулого року Олександр вважався зниклим безвісти. Довгі місяці очікувань, невідомості, переживань, та нещодавно зʼявилося документальне підтвердження факту загибелі нашого захисника. Життя Олександра Акермана обірвалося на полі бою 4 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Вовченка на Донеччині.
Кожен полеглий воїн - це глибокий біль для всіх нас. Вони Герої вже тільки тому, що змогли змінити звичне життя і взяти до рук зброю в скрутний для країни час.
Смерть найрідніших забирає не лише їхню присутність, а й частину нас самих…
І скільки б часу не минуло — це відчуття порожнечі не зникає. Вчимося ходити, говорити, усміхатись - жити та всередині завжди носимо невимовний біль.
Горе змінює нас назавжди.
Воно робить нас і слабшими, і водночас сильнішими: слабшими, бо вже ніколи не будемо тими, що до втрати; сильнішими, бо щодня вчимося жити з розбитим серцем.
І єдине, що тримає — це пам’ять, яка не дозволяє втратити тих, кого покликало небо…Кого вбив підступний ворог.
Усією громадою висловлюємо співчуття всій родині Олександра. Розділяємо біль вашої втрати. Хай незгасною буде пам’ять про воїна. Його подвиг і велика жертва - нагадування про справжню ціну нашої української незалежності. Вічна шана та памʼять Тобі, Герою!
