Прощання із Захисником України, Героєм –Євгеном САМОЙЛЕНКОМ.
Віддав своє життя за наше завтра…
І знову Згурівщина плаче… Вкотре громаду об’єднало горе втрати Захисника. Не встигають в’янути квіти на дорогах, якими встеляють люди останній шлях загиблих Героїв до рідної домівки… Знову полеглий на кривавій війні воїн повернувся додому «на щиті».
Повне спустошення, нестерпний біль... і ненависть. Війна продовжує забирати цвіт нашої держави – молодих, активних, найкращих… і приносити горе в наші оселі. У країні триває війна. А кожна війна має своїх героїв. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки.
Сьогодні, схиливши у жалобі голови, ставши на коліна, Згурівська громада простилася зі своїм Героєм, який загинув за мирне українське небо, щасливе майбутнє наших дітей. Рашисти продовжують ламати долі, сім’ї та щоденно множать горе, смерть та біль.
Євгеній Самойленко – молодший сержант військової служби за контрактом, головний сержант взводу безпілотних комплексів спеціального призначення, 2 червня, в районі населеного пункту Западне Купʼянського району Харківської області, під час виконання бойового завдання, загинув.
У загиблого залишилась невтішні мати, сестра… Самому ж Герою доля відвела всього 22 роки. Усе життя було попереду… Він був справжнім українським красенем, добрим і світлим душею. Він прагнув бути військовим, жити у вільній Україні під мирним небом. Однак клятий агресор зруйнував усі плани і прагнення молодого чоловіка, пройшовся по них закривавленим чоботом, назавжди посіявши горе, розпач і страждання у його родині…
До труни загиблого воїна тягнувся людський потік друзів, рідних, товаришів, побратимів, односельців. Не стримували сліз усі, хто прийшов розділити велике горе з родиною.
Євгеній пожертвував своїм життям, щоб завтра для нас знову настав новий день. Щоб нащадки не знали цієї страшної війни, а український народ продовжував жити. Він сміливо пішов боронити Батьківщину.
Низько схиляємо голови перед подвигом Героя і щиро співчуваємо родині. А жити треба! Заради пам’яті всіх воїнів, які віддали своє життя за кожного з нас, за свою землю, мову, за Україну,
Цей день ніколи не зітреться з нашої пам’яті, залишившись скорботним спомином про втрати, які понесла з собою в небуття війна. Схилімо голови і вшануймо пам’ять Євгенія Самойленка. Вічний спокій Захиснику! Вічна шана та слава!
Доземний уклін нашим Захисникам і Захисницям – Героям і Героїням нашого часу!
