Травневого погожого дня над Згурівкою знову лунала журлива “Пливе кача” – в останню путь проводжали земляка, вірного сина України, молодого воїна-захисника Володимира Краснощока
Живим коридором, навколішки, схиливши голови, з квітами у руках, рідні, близькі, друзі, керівництво та жителі громади віддали шану полеглому захиснику.
Невимовним болем, щемливими прощаннями проводжали в останню дорогу мужнього бійця. На живий людський потік перетворилася центральна вулиця селища. Не стримували сліз ні діти, ні дорослі. Плакали й чоловіки…
Загинув Воїн Світла. Добрий, щирий, відвертий, справжній.
Свобода, незалежність, світле майбутнє дітей, спонукали бути безстрашним, захистити, убезпечити!
Він приклад мужності та відданості!
У нашого захисника лишились молода дружина, син і донечка. Щирі співчуття родині та всім, хто знав Героя.
Слава всім, хто б’ється заради України! Усім, хто захищає й рятує життя наших людей! Хай буде вічною та світлою пам’ять про тих, хто віддав своє життя заради нашої держави й народу! І хай увесь світ ніколи не забуває, якою ціною дається ця битва та яке зло ми зупиняємо тут, на нашій землі.
Бо ми не забудемо ніколи! Занадто! Непомірно висока плата!
Вічна пам’ять про Володимира Краснощока житиме у наших серцях. Світла пам’ять захиснику! Назавжди в строю!
