Кожна трагічна звістка про втрату земляків розриває душу. Знову пекельний біль ятрить серце і сльози… сльози… сльози…
Сьогодні в останню земну дорогу Згурівська громада у невимовному горі проводжала свого земляка – БЕРЕЗКА Максима Анатолійовича. Він з гідністю ніс військову службу, вірив у Перемогу та цілісну, вільну Україну.
На превеликий жаль, у розквіті сил молоде життя обірвалося…
Максим БЕРЕЗКО – це наш Захисник, який стільки всього ще не встиг у своєму житті. Воїн, разом з відходом якого завмерла часточка душі всіх його близьких.
Висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним, друзям та побратимам нашого Захисника. У скорботі та молитві низько схиляємо голови. Нехай Всевишній допоможе пережити важкий біль непоправної втрати…
Українські воїни не вмирають, вони живуть у нашій безмежній вдячності, шані, яку ми віддаємо захисникам!
Хай світло у Царстві Небесному прихистить душу Максима! Вічна пам’ять і слава Воїну, який захищав рідну Україну та кожного з нас!
