Микола Міхновський…
Ціле життя проти течії! Його часто зневажали, боялися, вважали небезпечним. Він пізнав ненависть опонентів і зраду колишніх друзів. Його погляди поділяло лише невелике коло однодумців, для інших він був зарозумілим демагогом, шовіністом і авантюристом.
По трагічній кончині його ім'я надовго втаємничили від поколінь українців, яким він присвятив усе життя.
Він прийшов у цей світ 150 років тому. Прийшов, щоб залишитися на його небосхилі яскравим знаком оклику для майбутньої незалежної України…
Народився Микола Іванович 1873 року в селі Турівка (тоді Прилуцького повіту Полтавської губернії, нині – Згурівської територіальної громади Броварського району Київської області). Був нащадком старовинного козацького роду. Його батько був освіченим священником-українофілом. Дід (також священник) і батько Міхновського були знайомі з Тарасом Шевченком.
Навчався Микола у Прилуцькій чоловічій гімназії, був студентом юридичного факультету Київського університету Святого Володимира.
У 1900 році була створена перша Революційна українська партія (РУП) в Харкові. Міхновський відгукнувся на пропозицію її керівників написати маніфест під назвою «Самостійна Україна». У 1902 році Микола Міхновський заснував Українську народну партію (УНП), для якої написав декларацію: «10 заповідей УНП».
Своє бачення, що українці повинні здобути власну незалежну державу, Міхновський підкріплював справами. Чим би він не займався – адвокатською практикою, громадською чи політичною діяльністю, вчителюванням – скрізь докладав зусиль, щоб підтримати українську ідею.
Під час Першої світової війни Миколу Міхновського мобілізували у царську армію. Служив у Київському військовому суді – був військовим юристом. Міхновський розумів, що незалежність неможлива без армії. Тому одним з перших відстоював ідею формування українських збройних сил. На початку Української революції 1917–1921 років заснував та очолив Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького.
Закінчив життя так, як багато інших українських героїв, які обирали смерть стоячи, ніж рабське життя на колінах.
Ідеологічні твори Міхновського - не тільки історична пам'ятка. Ідеї, закладені в них, співголосні нашому часові, коли на терези історії знову покладено дилему: бути чи не бути єдиній і неподільній, незалежній і самостійній Україні!
Твердження Миколи Івановича надто пророчі сьогодні, у час війни з росією! Ми повторюємо їх. Але зараз за нами ЗСУ, Національна гвардія, США і 50 країн Європи, а за спиною в Міхновського в 1900 році нікого не було.
Та все ж він із однодумцями кинув виклик ненависній росії і до останнього боровся за незалежність нашої держави.
