Увага! Згурівський відділ Держпродспоживслужби інформує: встановлено діагноз сибірка тварини. У Тернополі в зоокутку парку «Топільче» загинув інфікований поні
Вночі з 27 на 28 вересня 2021 року в зоокутку парку «Топільче» комунального підприємства «Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» (м. Тернопіль) загинув поні.
Відповідно до звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №001944 п.м./21 від 01.10.2021 р. Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів встановлено захворювання сибіркою. Патологічний матеріал для підтвердження діагнозу передано до державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (місто Київ), який 04.10.2021 року підтвердив діагноз.
ДОВІДКА
СИБІРКА – (Anthrax, сибірська виразка, телій) — гостре інфекційне захворювання усіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тваринта людини, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillusanthracis. Характеризується гарячкою, септицемією, інтоксикацією організму, серозно-геморагічним запаленням підшкірної та субсерозної сполучної тканин і внутрішніх органів, утворенням набряків та карбункулів. Існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.
Зараження людини відбувається при контакті зі збудникомхвороби через пошкоджену шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами, під час обробки туші, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин. Контактуючи із зараженим спорами сибірки ґрунтом під час земляних робіт.Під час приготування і вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин.Можливе зараження при вдиханні спор з пилом або через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).
Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання становить 2-3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8-14 діб. Захворювання починається гостро: в перші години — температура тіла різко підвищується до 38-40 градусів і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.
Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, що виділяють у зовнішнє середовище з кров’янистою рідиною, фекаліями, сечею, молоком, слиною безліч бацил сибірки. Особливо небезпечними є несвоєчасно й неправильно прибрані розтяті трупи загиблих від сибірки тварин та їхні шкіра, шерсть, щетина, кістки, роги, які зумовлюють контамінацію спорами пасовищ, водопоїв, ґрунту, скотних дворів і формування тривалих осередків сибірки. Хижі тварини та різні птахи можуть переносити частини інфікованого трупа на значні відстані й сприяти поширенню сибірки. Собаки здатні заносити кістки та залишки трупа безпосередньо на територію господарств і ферм. Небезпечними осередками сибірки є старі забуті захоронення загиблих від сибірки тварин, стихійні захоронення тварин та не облаштовані худбомогильники, звідки спори можуть виноситися на поверхню ґрунту під час весняного паводку та сильних дощів. Причиною виникнення сибірки взимку може бути зібране з неблагополучних луків і пасовищ сіно.
Спори сибірки можуть виноситися на поверхню землі під час меліоративних, будівельних та інших земляних робіт у місцях давніх захоронень тварин
В Україні ситуація щодо сибірки досить складна, останній випадок хворобизафіксували у Саратському районі Одеської області.У 2018 році п’ятеро людей, які брали участь у забитті худобиспоживали м’ясо тварини, яке виявилось зараженим сибіркою, в селі Міняйлівка, госпіталізовано зі специфічними симптомами захворювання шкіри. В одного хворого діагностовано захворювання на сибірку.
В Згурівському районі сибірка серед людей не фіксувалася, проте серед домашніх тварин останній випадок зафіксовано в 2002 році в селі Красне. На території нашого району розміщено 18 існуючих худобомогильників, та в більшості територій сіл де вони розташовані, не раз фіксувалися випадки сибірки іще з довоєнних часів і до 2002 року, частина уражених сибіркою трупів тварин була спалена на місці, частина захоронена на даних худобомогильниках (згідно діючого на кожен час законодавства). Також існує вірогідність приховування випадків даного захворювання серед тварин та самовільне захоронення їх у невідомих місцях.Але в будь- який час проведення обробітку землі місць захоронень неблагополучних щодо сибірки заборонено законодавством. В 2018 році під час планових перевірок худобомогильників району встановлено, що територія окремих неблагополучних захоронень розпайована або взагалі знаходиться в обробітку, що створює постійну потенційну загрозу відносно появи хвороби серед тварин і людей.
Боротьба із сибіркою потребує значних коштів на проведення суворих карантинно-обмежувальних та лікувальних заходів у разі виникнення хвороби, щорічних запобіжних щеплень усіх сприйнятливих до неї тварин, організацію ветеринарно-санітарних заходів у стаціонарних осередках. спори антраксової палички надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі, десятиліттями зберігаються в ґрунті, роками у воді; стійкі до гниття й висушування. Сухий жар вбиває їх при 140 °С лише через 3 год, кип’ятіння — через 40 – 60 хв, сонячне випромінювання — через 2 – 5 діб. Спори не руйнуються при дубінні шкур, висушуванні та засолюванні м’яса.. Значну небезпеку становлять незнезаражені корми та добрива тваринного походження.
Як уникнути інфікування сибіркою:
1. Купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють.
2. Люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших.
3. Виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами.
4. Забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників.
5. Упорядковане захоронення трупів тварин.
6. Ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини.
7. Контроль захворюваності тварин.
8. Знищення заражених трупів тварин.
9. Щеплення тварин проти сибірки сучасною вакциною, яка захищає їх від хвороби протягом року.
10. Отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.
