ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АТ "КИЇВОБЛГАЗ". ЩО ТАКЕ МЕЖА БАЛАНСОВОЇ НАЛЕЖНОСТІ?
АТ «Київоблгаз» відповідає за безпечне функціонування газових мереж і об’єктів, які перебувають у нього на балансі, а за технічний стан всіх внутрішньобудинкових газопроводів та газових приладів несе відповідальність балансоутримувач. Тобто обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, які не є газорозподільними мережами, можуть здійснюватися як АТ “Київоблгаз”, так і будь-якою іншою організацією, що має право на виконання таких робіт, залежно від того, з ким власники уклали договір.
Відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), 30 вересня 2015 року №2494, для внутрішньобудинкових газових мереж, які не є власністю Оператора ГРМ (АТ «Київоблгаз»), взаємовідносини між їх власниками (балансоутримувачами, управителями чи іншими особами, на балансі чи в управлінні яких перебувають багатоквартирні будинки) і Оператором газорозподільних мереж здійснюються тільки на умовах Договору розподілу природного газу, невід’ємною складовою якого є Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Тобто, власники (чи інші відповідальні особи), на балансі чи в управлінні яких перебувають багатоквартирні будинки або гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), обов’язково повинні укласти з Оператором ГРМ, до об’єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будівлі, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Зверніть увагу на необхідність підписання актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін і укладання договорів на обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Згідно з положеннями пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, межа балансової належності - це точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу, а межа експлуатаційної відповідальності сторін – точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов’язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або, за згодою сторін, в іншій точці газових мереж. Порядок визначення цих меж в Акті передбачений Главою 5 Розділу ІІІ Кодексу. Зокрема, межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи, а межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але, за домовленістю сторін, може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті. Цей акт повинен містити також схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямків потоків природного газу.
Варто зазначити, що, згідно з положеннями пункту 3 глави 5 розділу ІІІ Кодексу, власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та власники внутрішньобудинкових систем газопостачання (балансоутримувачі, управителі), які, за актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належне їх обслуговування, або ж укладають договір із суб’єктом господарювання, який має дозвіл на виконання таких робіт (договір з обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання), які не є ГРМ.
Ще раз наголошуємо, що умови для технічного обслуговування внутрішніх газопроводів та газового обладнання житлових будівель забезпечуються власником (балансоутримувачем, тощо) шляхом укладання договору зі спеціалізованою організацією. Звертаємося до мешканців будинків з проханням не ігнорувати правила безпеки систем газопостачання та не зволікати з підписанням актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін та відповідних договорів. Адже лише дотримання цих вимог є певною гарантією надійності функціонування системи газопостачання, безпеки життя та здоров’я населення.
